«Вони стали нашим світанком»
«Вони стали нашим світанком» 
Буває пам'ять, яка не стирається роками. Вона пахне зимовим морозним повітрям, димом багаття і… неймовірною вірою в те, що правда переможе.
Сьогодні ми згадуємо Небесну Сотню. Тих, хто тримав дерев'яні щити проти металевих куль. Хто замість бронежилетів мав лише гаряче серце та гідність, яку неможливо було зламати.
Це були люди, які любили життя не менше за нас. Вони планували весілля, мріяли про подорожі, виховували дітей і просто хотіли пити каву у вільній країні. Але в один момент вони обрали вічність, щоб ми мали завтра.
Кажуть, ангели не вмирають — вони просто стають на чати. І сьогодні наше небо тримається на їхніх плечах. Кожна наша перемога, кожен вільний подих, кожен прапор над звільненим містом — це і їхня перемога також.
Схиляємо голови перед батьками, які не дочекалися дітей. Перед дітьми, які виросли без батьків. Ви — наш спільний біль і наша спільна гордість.
Світла пам’ять Героям. Ви назавжди в наших серцях, у нашому ДНК, у нашій волі
