КОЖНА ДИТИНА МАЄ ЗНАТИ СВОЇ ПРАВА Й АНТИБУЛІНГОВІ ПРАВИЛА
КОЖНА ДИТИНА МАЄ ЗНАТИ СВОЇ ПРАВА Й АНТИБУЛІНГОВІ ПРАВИЛА
ІннаЖмайлотакожзвернулаувагу на базовіповедінкові установки, якікожнадитинамає знати й дотримуватися, незалежновід того, де вона перебуває.
1. Відчуттякордонів – чужих та власних. Дитинавчитьсяцьогозмалечкувродині. Проте, якщо вона зростає в сім’ї в складнихжиттєвихобставинах, то можесприйматинасильницькуповедінку як норму. Коли в сім’їприйнято “вчити” дітей (а іноді й дорослих) криком, бійкою, лайкою тощо, дитина буде транслюватицідії в колектив, де вона перебуває.Тодівчителюпотрібнопояснити правила поведінки та взаємодії в класі та школі, окреслити межу прийнятнихдій, вчинків та слів.
Ще один випадок – дитинапривертаєдо себе увагу “клоунською” поведінкою, змушуєоднолітківсміятисязісвоїхвчинків, провокує на жарти, навітьспрямованіпроти себе. Насправдіподібнаповедінка – спосібпривернутидо себе увагу, коли дитина не можеабо не вмієїїздобутиіншими методами. Тут так само потрібнадопомогадорослого – вчителячишкільного психолога, щобипояснити й показати, як привертатидосебепозитивнуувагу, як знайтидрузів і побудуватиздоровістосунки.
Є діти, у яких, наприклад, агресивнаповедінказумовленафізіологічнимиособливостями (аутизм тощо), тобто коли їм складно контролюватисвоюповедінку. Тут педагогу потрібно бути якомогауважнішим до потреб дитини, висловлюватирозумінняїї стану, але водночаспоказуватиприйнятні шляхи вирішенняскладнихситуацій.
2. Уміннясказати “ні”. Дитинаможе (і повинна) сказати “ні” в будь-якійситуації, яка їй не подобається. Ба більше – вона має право сказати “ні” в будь-який момент розвиткуцієїситуації, навітьякщоранішепогоджуваласяїїпідтримати. Дітямвартопояснити, що “ні” – цепрояв не слабкості, а, навпаки, сили, коли тиможешзупинитиподії, у якихтобі некомфортно, обстояти свою позицію.
У цьомуконтекстідорослимвартозвернутиувагудитячогоколективу й на те, що в не всідіти активно залучені в конфлікт. Є такі, хтоспостерігають і не втручаються. Але вони так само є учасникамипроцесу й тежмають право сказати “ні”. Зазвичайдіти нероблятьцього, бо бояться стати наступнимоб’єктомколективноїагресії. Тожвартодатиїмзрозуміти, щоєдина особа, за яку вони відповідальні, – вони самі.
3. Просити про допомогу. Дитину треба навчити, щопросити про допомогу – не ознакаслабкості. Не тількидіти, а йдоросліможутьзвертатися по допомогу до третьоїсторони, щобивирішитиконфліктнуситуацію. Протеосновнавимога, щозабезпечуєуспішність такого втручання, – незацікавленістьтретьої особи. Іншими словами, якщодитиназвернулася по допомогу до друга, велика вірогідність, щовін стане на їїбік у конфлікті, а цепризведе до поглибленняколективногобулінгу.
4. Знати, до кого звертатися по допомогу. І бути впевненим, щообраналюдина не відмахнетьсявід потреб дитини й не буде їїзвинувачувати (“я ж тобі казала…”, “сама винна…”, “щотеперіз тобою робити…”), вислухаєбезоціночно. Часто об’єктбулінгувідчуває себе непевно, вважаючи, що й сам посприяввиникненнютакоїситуації, а отже – у ньоговиникає страх покарання, який і заважаєзвернутися до дорослого.
Також, якщодитинавирішилазвернутися до вчителячишкільного психолога або будь-якогоіншогодорослого, якомудовіряє, але бачить, що той весь час заклопотаний, вирішуєякісь “дорослі” справи, не сидить на місці й постійночимосьзайнятий, їйможевидатисянезручнимзаважати, а момент буде упущено.
ТожІннаЖмайлорекомендує організуватирозклад, у якому буде виділений час, наприклад, на перебування у своємукабінеті (особливо важливо для шкільнихпсихологів), кудиможезвернутисядитина. Виділяти час на запитиучнівважливо й під час дистанційногонавчання, коли дітилишаються сам на сам ізкомп’ютером та власними проблемами.
Кориснотакожматившколіінформаційний стенд із телефонами довіри, розкладомроботи психолога та іншоюінформацією, якоюможескористатисядитина в складнихобставинах.
5. Ніхто не має права порушуватикордони – братичужіречі без дозволу, заглядати в сумку чимобільний телефон, примушуватиділитися, якщо в людининемає такого бажаннятощо. Цесаместосується й міжстатевихстосунків: я повинен зупинитися, якщо друга сторона цього не хоче. Є такі люди (і діти в тому числі), якіактивізуютьагресивнуповедінку у відповідь на відмову. І це непривідбоятися, цепривідвчителюнавчити правил.
